Що таке компетентнісний підхід
Що таке компетентнісний підхід і що означає ця зміна для українського учнівства та вчительства? Йдеться про орієнтацію освітнього процесу на досягнення здобувач(к)ами освіти визначених навчальних результатів, які формулюються не як знання і вміння (ЗУНи, в термінології української педагогіки), а компетентнісно. При цьому важливо таке:
- визначених результатів має досягнути кожен / кожна, хто навчається;
- індивідуальний стиль навчання та швидкість досягнення цих результатів здобувач(к)ами освіти сприймається як норма, а не відхилення (утвердження індивідуальної освітньої траєкторії);
- вчитель(ка) є не носієм усіх необхідних знань, які слід транслювати учням (що учні мають знати), а фасилітатором освітнього процесу (того, як учні навчаються);
- особиста роль та відповідальність кожного учня/учениці в освітньому процесі зростає.
Відтак, компетентнісний підхід - дитиноцентричний, зосереджений навколо потреб та інтересів учнів, а не тематичного змісту програми. Без такого “учнецентризму” компетентнісне навчання неможливе. Водночас, такий підхід сприяє більшій самостійності здобувачів освіти, наділяє їх більшою відповідальністю за власне навчання та прогрес.
Відмінності “традиційного” та компетентнісного навчання можна дещо схематично окреслити так:
| Критерій порівняння |
Традиційне навчання |
Компетентнісне навчання |
| Основна мета | Передача учням певної суми знань (запам'ятовування фактів, правил, формул). | Формування компетентностей – здатності застосовувати знання, уміння та цінності для успішного вирішення життєвих і професійних завдань. |
| Що є головним | Знання (як самоціль). | Компетентності (динамічна комбінація знань, умінь, навичок, цінностей та ставлень). |
| Роль учня | Пасивний об'єкт, який сприймає та відтворює інформацію. | Активний суб'єкт, дослідник, який самостійно мислить, мобілізує потенціал, набуває досвіду. |
| Роль учителя | Транслятор знань, контролер. | Організатор, фасилітатор, наставник, консультант. Створення умов для пізнавальної активності. |
| Зміст навчання | Переважно теоретичний, орієнтація на предметні рамки. | Інтегрований, комплексне застосування знань з різних предметів, зв'язок теорії з практикою. |
| Методи навчання | Переважно репродуктивні (пояснювально-ілюстративний, фронтальна робота. | Переважно продуктивні, пошукові (проблемні, евристичні, проєктні, дослідницькі), групова робота, діяльнісний підхід. |
| Оцінювання | Перевірка рівня засвоєння знань (що знає). | Оцінка здатності діяти в нестандартних ситуаціях (що вміє і як застосовує). |
То що ж таке ця “компетентність”, яку тепер треба розвивати в учнів? Компетентність - це не синонім до “знань і вмінь”, і не є звичайним їхнім поєднанням.
У Законі України “Про освіту” визначено компетентність як “динамічну комбінацію знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність”
Розглянемо декілька визначальних характеристик компетентності:
- важливими складовими компетентності, крім знань та умінь, є ставлення та ціннісні налаштування (наприклад, учні можуть знати все про вибори, їхню процедуру та важливість, але у дорослому віці не вважати за потрібне брати у них участь);
- знання, які входять до складу компетентності - це не просто набір інформації, а, за формулюванням Ради Європи, “знання та їх критичне розуміння”. Здобувачі освіти є спів-творцями засвоюваних ними знань. Відтак, рефлексія (осмислення вивченого) - це невід'ємна частина формування компетентності;
- компетентність тісно пов'язана з реальним життям та практикою (зокрема, саме тому навчання через досвід є невід'ємним елементом компетентнісного підходу);
- компетентність активізується у конкретній ситуації - це передбачає здатність мобілізувати відповідні до ситуації цінності, ставлення, вміння, знання, тоді як інша ситуація може вимагати мобілізації зовсім іншої комбінації.
Підсумуймо. Основою формування компетентностей в освітньому процесі слугує досвід учнів, який вони здобувають, взаємодіючи з фізичним та суспільним довкіллям, вміння, які формуються в різному навчальному середовищі – у школі, родині, у різних соціальних ситуаціях і які мають стати поштовхом до конструювання знань і формування ставлень, а також потреби й інтерес, які мотивуватимуть до постійного навчання.
Компетентності важливі для особистості, щоб жити в сучасному світі, але вони насправді допомагають співтворити цей світ. Відтак, хоча компетентності про які говориться на рівні середньої освіти, стосуються індивідуальних здатностей і вмінь, та вони впливають на те, як діятимуть і діють суспільні групи, інституції, приватні компанії, тощо. Тобто, на суспільство в цілому.
Виконайте завдання. Вставте (перетягуйте) пропущені слова, перетягуючи їх у потрібні місця.