Сьогодні місія вчителя – не тільки давати учням знання зі свого предмета, а й навчати аналізувати, критично оцінювати інформацію, висловлювати власну думку, спілкуватися, співпрацювати в команді. Щоб сформувати такі вміння та навички, дуже важливо застосовувати інтерактивні методи навчання.  

В інтерактивному навчанні учні вчаться, пізнають, взаємодіють; обмінюються думками, ідеями, почуттями, емоціями; учні і вчитель є рівноправними партнерами, вони розуміють, що роблять, рефлексують із приводу того, що знають, уміють і здійснюють. Інтерактивне навчання – це така діяльність, яка допомагає сформувати в учнів ті цінності та форми поведінки, які потрібні для ефективної та конструктивної участі у громадському житті. 

І найголовніше, інтерактивне навчання дає учням можливість бути активними учасниками навчання, а не пасивними слухачами. Можливість активної участі підвищує мотивацію учнів і покращує якість засвоєння матеріалу. Зокрема, інтерактивні методи дозволяють підвищити ефективність дистанційного навчання в умовах карантинних обмежень.

Що таке інтерактивне навчання у класі?

  • це корисні, “прив'язані” до життя знання, які подаються через гру або обговорення;
  • це коли інформація цікава і спонукає до роздумів та дискусій;
  • це коли всі можуть поділитися думками та обмінятися між собою своїми знаннями і досвідом, а також попрацювати разом для пошуку рішення;
  • це коли думки і твердження не нав’язуються учням, вони можуть самостійно шукати розв’язання проблем, змінюючи свої погляди;
  • це атмосфера роздумів, вільного висловлювання своєї думки, поваги один до одного.

Як ми розуміємо поняття “методи”, “методики”, “форми”, “техніки” інтерактивного навчання?

Метод – це спосіб, що сприяє активній взаємодії учнів з учнями / учнів з учителем, спрямований на формування ключових компетентностей та вивчення навчального матеріалу під час уроку. Відповідно, інтерактивні методи мають свою методику. 

Методика – це, як правило, готовий «рецепт», алгоритм (процедура, послідовність) для проведення будь-яких запланованих дій. Наприклад, дискусія повинна проводитися за певною методикою: організація процесу за етапами, обговорення умов та правил роботи тощо. 

Форми роботи – це вид діяльності, який відповідає певним цілям і завданням. Тобто, “мозковий штурм” може проводитися у різних формах, наприклад, “Записи на стіні”, “Гра в асоціації” тощо. Більше про інтерактивні методи можна дізнатись, наприклад, у посібнику з освіти в галузі прав людини за участі молоді “Компас” .

Техніки інтерактивного навчання – це невеликі вправи, що дозволяють вчитися взаємодіяти між собою та спрямовані на підготовку учасників до розв'язання ситуаційних завдань.

В інтерактивному навчанні основою є активність учня, яку стимулює не тільки безпосередньо метод, а й інші чинники, наприклад, освітнє середовище, створене на уроці чи у школі.

Пропонуємо переконатися в перевагах і результативності інтерактивного навчання для розвитку громадянських компетентностей, розглянути роль та призначення інтерактивних методів, спробувати попрактикувати деякі методи і форми роботи на своїх уроках.

Які переваги інтерактивного навчання для розвитку громадянських компетентностей?

Очевидно, зміна підходів до ролі вчителя у навчанні (організатор, тренер, фасилітатор), якої потребує інтеракція, викликає деякі побоювання, а тому потребує коментування. 

Щоб переконатися в перевагах і результативності інтерактивного навчання, варто: 

по-перше, набути власного досвіду "переживання" методу в ролі учня, апробувати методики, щоб навчитися ними користуватися;

по-друге, розуміти мету основних методів інтерактивного навчання та алгоритм їх застосування (наприклад, що таке дискусія, як її провести, на що спрямована робота в групі, чому рольові ігри необхідно застосовувати з особливою обережністю, яка користь аудіовізуальних методів тощо);

по-третє, запроваджувати інтерактивне навчання поступово. Від самого початку слід якісно застосувати кілька інтерактивних методів, а не щодня проводити поспіхом підготовлені «ігри»;

по-четверте, зважено планувати та рефлексувати, якщо ви вирішили застосовувати інтерактивні методи (див. перелік запитань нижче);

по-п’яте, починати інтерактивне навчання із простих для учнів і вчителя методів: робота в парах, у малих групах, обговорення у спільному колі тощо, пояснюючи учням послідовність дій;

по-шосте, на початку такого навчання виробити спільно з учнями правила роботи на уроці, які сприятимуть ефективному, “нехаотичному” процесу;

по-сьоме, організувати навчальний простір так, щоб учні мали змогу ефективно спілкуватися в парах, малих групах та могли легко змінювати партнерів у процесі виконання завдань;

по-восьме, не боятися “робочого шуму”, який свідчить не про брак дисципліни на уроці, а про ефективну взаємодію і співпрацю, бути готовим до застосування певних технік на зниження “шумового ефекту”.

У процесі застосування інтерактивних методів пропонуємо ставити перед собою такі запитання:

  • Які інтерактивні методи найкраще підходять для досягнення конкретних цілей?
  • Чи мають учні досвід подібної діяльності?
  • Чи буде в учасників можливість співпрацювати та спілкуватися разом?
  • Чи буде спільна діяльність сприяти самовизначенню і самореалізації кожного учасника?
  • Як обраний метод спонукатиме до роздумів та критичного мислення?
  • Наскільки процеси навчання пов’язані з реальними життєвими ситуаціями, де учасники самі ухвалюють рішення й емоційно переживають результат?

Тож які переваги має інтерактивне навчання?

Участь кожного. Інтерактивне навчання потребує максимальної участі кожного. Адже саме участь спонукає школярів розвивати нові вміння, брати відповідальність за свої дії, ухвалювати рішення. Під час виконання завдання важлива думка кожного, адже незалучення хоча б однієї особи до обговорення може суттєво погіршити спільний результат.

Спільне навчання. Суть інтерактивного методу полягає в тому, що навчальний процес відбувається тільки через спільну взаємодію всіх учнів. У спільній діяльності діти вчаться працювати разом, поважати інших, досягати результатів, які є вигідними для них самих і для всіх учнів класу. Спільне навчання сприяє кращим досягненням, високій продуктивності, доброзичливим відносинам, почуттю власної гідності.

Власна позиція та цінності. У процесі систематичного навчання в учнів формується вміння висловлювати власні переконання і цінності, формулювати, аргументувати та доводити свою думку, правильно її висловлювати, дискутувати. При цьому не ображати інших, поважати гідність кожної людини, свободу думки і слова.

Експериментування. Створення учням можливостей для активного пошуку нових ідей і шляхів вирішення окреслених завдань. Цей момент дуже важливий і для моделювання поведінки в реальному житті, і як поштовх до розвитку творчості та ініціативи особистості.

Рівність позицій. Учитель не прагне нав’язати учням своєї думки, а діє разом та нарівні з учнями. Своєю чергою, кожен має змогу побувати в ролі організатора, лідера, наставника.

Навчання на основі досвіду. Основою роботи в інтерактивному навчанні є досвід, який мають учасники. Навчання через досвід зосереджене на розв’язанні конкретних життєвих або змодельованих і наближених до життя проблем, збагаченні власного соціального досвіду через залучення в різні події. 

За допомогою інтерактивних методів навчання учні мають змогу:

  • висловлювати власні думки та сприймати ідеї інших;
  • творчо мислити та генерувати ідеї;
  • брати активну участь в освітній діяльності;
  • співпрацювати та гуртуватися в групі;
  • критично мислити, аналізувати інформацію та ідеї;
  • формулювати аргументи і судження;
  • пізнавати і розуміти самих себе та інших людей;
  • визначати ставлення до конкретної життєвої ситуації;
  • знаходити і розглядати різні варіанти подій тощо;
  • вирішувати конфлікти мирним шляхом;
  • брати відповідальність за результати навчання.

Перед тим, як обрати той чи інший метод навчання, важливо мати чітке розуміння того, які громадянські компетентності  ми хочемо розвивати в учнів. 

Інтерактивне навчання не може бути епізодичним, тобто сьогодні вчитель використовує інтерактивні методи, а завтра знову повертається до традиційних. Це неперервний процес, що відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учасників освітнього процесу.